Не звільняється пам’ять,
Відлунює знову роками.
Я зітхну…Запалю обгорілу свічу.
Помічаю: не замки-твердині, не храми –
Скам’янілий чорнозем – потріскані стіни плачу.
Піднялись, озиваються в десятиліттях
З далини, аж немов з кам’яної гори
Надійшли. Придивляюсь: «Вкраїна, двадцяте століття»
І не рік, а криваве клеймо: «Тридцять три»
Вшанування пам’яті жертв голодомору 1932-1933 рр.
(вчитель Данилюк Ю.І.)
